вони зустрічаються рідко. Частота жовчнокам’яної хвороби з віком зростає, як у чоловіків так і у жінок, однак, в останніх, жовчні камені виявляють в 3-4 рази частіше. У жінок, що мають троє і більше пологів, жовчні камені спостерігаються частіше, ніж у тих, які не народжували. Найчастіше хвороба розвивається в жінок віком 40-50 років, тоді як чоловіків, у середньому, на 20 років пізніше. Однак, описані випадки жовчнокам’яної хвороби й у дітей віком 6-16 років.

У формуванні жовчних каменів велике значення мають спадкові особливості обміну жирів, супутні  захворювання  - ожиріння, атеросклероз, цукровий діабет, подагра. Вживання при цьому надмірної кількості продуктів із великим вмістом рафінованих продуктів  призводить до збільшення в крові холестерину, жирів високої щільності, із чого й утворюються жовчні камені. З іншого боку при голодуванні, швидкій втраті маси тіла відбувається застій жовчі в жовчному міхурі, що призводить до хронічного  холециститу   і до утворення каменів в жовчному міхурі.

Як уже відмічалось, фактором ризику ЖКХ є приналежність до жіночої статі, особливо, у репродуктивному віці (20-45 років) в поєднанні з частими вагітностями на фоні ожиріння, що супроводжується як гормональними зрушеннями, так і застійними явищами в жовчному міхурі. Застосування пероральних контрацептивів також сприяє розвитку  жовчнокам’яної хвороби. Частіше ЖКХ спостерігається в людей із групами крові А(ІІ) та О(І).

Важливу роль у формуванні жовчних каменів, відіграє порушення випорожнення жовчного міхура, обумовлене  дискінезією  жовчновивідних шляхів.

Каменеутворенню сприяє їжа, яка містить багато літогенних продуктів: рафіновані продукти з високим вмістом твердих тваринних жирів та екстрактивних речовин (копченості, сало, жирні сорти м’яса), при обмеженому  вживанні рослинної їжі.

Утворившись у жовчному міхурі, камені, через деякий час дають про себе знати. Характерними ознаками ЖКХ є: відчуття важкості в животі та правому підребер’ї, гіркий присмак та сухість в роті, печія, метеоризм, нестійкий стілець. Характерно, що ЖКХ може протікати разом із виразковою хворобою 12-типалої кишки – це утворення ран-виразок в 12-типалій кишці.

При  дальшому розвитку ЖКХ у хворих з’являється постійний тупий біль в правому підребер’ї. Біль починається при недотриманні дієти, при фізичному і емоційному навантаженні, трясці, різкій зміні погоди. Часто має місце віддача болю в праву лопатку, праве плече та у  поперек справа.

А ще біль може бути приступоподібним, коли  на тлі повного благополуччя виникає різкий біль в правому підребер’ї, розповсюджується по всьому животу, віддає в праве плече, виникає блювання.

Провокуючими моментами можуть бути  надмірна та жирна їжа, вживання спиртних напоїв,  трясіння під час їзди, переохолодження, важкі фізичні зусилля, у жінок – менструації, передменструальний період, вагітність.

Якщо коліки тривають понад добу, з’являється жовтяниця. При цьому  сеча набуває темного кольору, а кал стає світлішим. У частини хворих ЖКХ ускладнюється лихоманкою.

Якщо хворого не лікувати, то можуть розвинутися грізні ускладнення: механічна жовтяниця, водянка, емпієма жовчного міхура, перфорація жовчного міхура, нориця, гострий панкреатит та холангіт.

Лікування в таких випадках тільки хірургічне-оперативне втручання.

На базі Коропської ЦРЛ створений і ефективно працює регіональний центр лапараскопічної хірургії та  хірургії гриж. Звертаються пацієнти із Кролевецького, Менського, Сосницького, Бахмацького, Борзнянського районів, із міст Шостки, Глухова, Конотопа.

По-перше, в центрі можна пройти всебічне обстеження: сучасна ультразвукова діагностика,фіброгастродуоденоскопія (японський зонд),  лабораторне обстеження.

Бо як доведено, жовчнокам’яна хвороба у 98% випадків виявляється з допомогою  УЗД. Обов’язково треба провести фіброгастродуоденоскопію, щоб виключити виразкову хворобу шлунку і 12-типалої кишки.

По-друге, в центрі проводяться операції по видаленню жовчного міхура із каменями з допомогою лапароскопа. Не розрізаючи черевної стінки, а через  невеличкі (до 1 см.) розрізи в живіт вводиться лапароскоп, спеціальні інструменти з допомогою яких  видаляється жовчний міхур з камінцями.

Пацієнти добре переносять цю операцію, на другий день уже ходять, починають їсти, через 3-4 дні ідуть додому, а ще через 2-3 тижні приступають до  звичної  роботи. Ускладнень під час і після операції не було.

Пацієнти перебувають в комфортних палатах, зі всіма зручностями (кондиціонер, холодильник, телевізор, душ), забезпечені якісним дієтичним  харчуванням.                        

В центрі також проводиться хірургічне оперативне лікування гриж живота любої локалізації по новій європейській технології із застосуванням поліпропіленової сітки, оперуються хворі з водянками та варікоцеле, а також  хворі із варикозним розширенням вен нижніх кінцівок.

При потребі видається листок непрацездатності.

Жовчні камені! Що робити?

Варто тільки розслабитись, забути про камені в жовчному міхурі — виникають спазми, раптові і страшенно болючі. Нейтралізувати їх можна тільки сильнодіючими препаратами. А після того, як жахливий напад болю минає, хворий з острахом чекає наступного, коли знову доведеться викликати «швидку». Вони живуть у постійній тривозі, що знову прихопить біль,  звертаються до бабусь-знахарок, всіляких екстрасенсів. Але небезпека не лише в нападах болю, настільки нерегулярних, що між приступами може минути півроку. Біда в тому, що конкременти в жовчному міхурі викликають запалення цього органа, а людей із загостреннями жовчно-кам’яної хвороби (ЖКХ) — панкреатитами та жовтяницями — доводиться рятувати в невідкладній хірургії. Зустрічається жовчнокам'яна хвороба досить часто. У Європі та Америці вона є у 1 / 3 жінок і у 1 / 4 чоловіків. Як правило, від жовчнокам'яної хвороби страждають люди дорослі, особливо повні жінки у зрілому віці.

Причини утворення каменів: застій жовчі в жовчному міхурі та підвищення концентрації солей в жовчі через порушення обміну речовин. А також: переїдання, голодування, нерегулярне харчування; малорухливий спосіб життя, особливо сидяча робота; вагітність; прийом гормональних контрацептивів; ожиріння; дискінезія жовчних шляхів; захворювання підшлункової залози.

Поки каміння знаходяться не в протоці, а спокійно лежать у жовчному міхурі, людина може навіть не здогадуватися про свою хворобу. Першими насторожують ознаки, за якими можна запідозрити ЖКХ: важкість в правому підребер'ї, гіркота в роті, нудота і відрижка.

Іноді при тряскій їзді, переїданні або дії інших провокуючих факторів камінь може вийти в гирло жовчного протоку  і закупорити його. При цьому виникає напад так званої жовчної коліки: у правому підребер'ї або у верхній частині живота виникає різкий біль. Він може "віддавати" в праву ключицю, праву руку або в спину. При цьому з'являється гіркота в роті, нудота і блювота, що не приносить полегшення.

У результаті порушується відтік жовчі з міхура, його стінки перерозтягуються і людина відчуває сильний біль. Якщо камінь (при відносно невеликих розмірах) зміг минути протоки і випасти до дванадцятипалої кишки - напад самостійно припиняється, і камінь виходить з фекаліями. В іншому випадку виникає закупорка жовчних шляхів і виникає небезпека розвитку гострого холециститу та механічної  жовтяниці. Запалення може також поширюватися на сусідні органи - підшлункову залозу, дванадцятипалу кишку, шлунок. Діагностувати ЖКХ можна завдяки сучасному ультразвуковому дослідженню. Терапевтичне лікування, так зване ”дроблення каменів”, лікування дієтою – не виправдали себе. Єдиний метод, який дозволяє назавжди забути про камінці в жовчному міхурі, дискомфорт, постійну тривогу про наступний напад болю  є хірургічний метод лікування. Полягає він у видаленні жовчного міхура, яке можна провести двома способами:

1. Класична холецистектомія: у ході операції роблять досить широкий розріз живота. Після операції залишається рубець довжиною 15-17 см. Суттєвим недоліком є важкий післяопераційний період, виникнення черевних гриж.

2. Лапароскопічна холецистектомія- яка стала золотим стандартом лікування ЖКХ в США та країнах Західної Європи. Виконується вона за допомогою спеціальних інструментів, які вводять в черевну порожнину через маленькі отвори. Після операції слідів на шкірі практично не залишається. Цей метод має переваги в порівнянні з класичною холецистектомією: менш травматичний, вимагає коротшого (до 4-5 днів) періоду госпіталізації, після нього відбувається швидше відновлення і повернення до звичного ритму життя. У світі щороку виконується 500 000 лапароскопічних холецистектомій.